Комунікативні ігри на уроках англійської мови

Гра – це певний вид діяльності з правилами, цілями і елементами розваги.

Є 2 основних типи гри:

1. Змагальні ігри – в яких гравці або команди змагаються, за те, щоб першими досягти мети.
2. Кооперативні ігри – в яких гравці чи команди йдуть разом до спільної мети.

 

Комунікативні ігри відносяться до типу кооперативних ігор, оскільки змагальні елементи або ігри, в яких робиться акцент на швидкість виконання, порушують правильне використання мови.

Комунікативні ігри слід відрізняти від лінгвістичних ігор, оскільки основна мета комунікативних ігор полягає не у вирішенні лінгвістичних завдань, а в організації непідготовленої комунікації.

Успішне завершення комунікативної гри полягає у виконанні певного завдання (нанесення маршруту на карту, заповнення схеми, діаграми або знаходження двох співпадаючих картинок), ніж правильна побудова структури речення (використання мови).

Основний акцент в комунікативній грі робиться на успішну комунікацію, а не на правильну мову. Комунікативну гру слід використовувати на порівняно просунутій стадії навчання або на заздалегідь відпрацьованому і доведеному до автоматизму мовному матеріалі.

Ігри слід віднести до істотної частини мовної програми, а не до розважальної діяльності, які використовуються на останньому тижні занять або в кінці чверті. За допомогою ігор на просунутому рівні навчання з’являється можливість для реальної комунікації. Гра є діагностичним інструментом для вчителя, що дозволяє визначити найбільш важкі моменти, ступінь засвоєння матеріалу, і стало бути вжити всіх заходів для їх ліквідації.

В основі комунікаційних ігор лежать різні технології такі, наприклад, як заповнення пропусків, дописування здогадів, пошук, підбір однаковою пари, обмін, накопичення чи збір інформації, комбінації і карткові ігри, проблеми та загадки, рольові ігри та відтворення.

Найпростіші види діяльності ґрунтуються на принципі інформаційного пробілу (нестачі інформації). У цих іграх учні групи А мають усвоєму розпорядженні таку інформацію, яка відсутня в учнів групи Б. Учні групи Б повинні отримати цю інформацію. Причому цей тип гри може бути одностороннім або обопільним (взаємним), коли обидва гравці мають в своєму розпорядженні лише частиною інформації, яку вони повинні об’єднати спільно, для вирішення загальної проблеми.

Комунікативні ігри розігруються в парах або в невеликих групах, при цьому всі члени групи зазвичай мають певну інформацію.

Ігри на здогадування: Принцип гри полягає в тому, що гравці, які володіють інформацією, навмисне притримують її, в той час, як інші учасники намагаються здогадатися.

Пошукові гри: Кожен учасник гри зазвичай має одну з частин інформації, яка необхідна для заповнення анкети або рішення проблеми. Основне завдання – зібрати всю наявну інформацію. Таким чином кожен гравець є одночасно інформантом і збирачем інформації.

Ігри на підбір пар: Це ігри із залученням учасників на підбір схожих пар, карт або картинок і можуть бути розіграні цілим класом, при цьому кожен учасник гри повинен ходити по класі до тих пір, поки не знайде партнера з такою ж карткою або картинкою.

Ігри на відповідність: Ігри ґрунтуються на мозаїчному принципі, де кожен гравець групи має перелік думок, переваг або пропозицій. Тільки одна з написаних поділяється кожним в групі. Через дискусію група визначає, що є кращим в даній ситуації.

Ігри з обміну чи збору інформації: Гравці мають певні предмети або карти, якими вони охоче обмінюються для того, щоб заповнити набір. Це може бути розіграно всім класом, де гравці вільно ходять, обмінюючись статтями або картками або виконують це завдання у групі.

Комбінована діяльність: Гравці повинні розіграти певну інформацію для того, щоб організуватися в групи такі як сім’ї або люди, що живуть в одній і тій же квартирі.

 

Всі ці діяльності можуть включати елементи рішення проблем, елементи рольової гри або гри на уяву.

У комунікативних іграх передбачена робота в парах, групах великих і маленьких і цілим класом, при цьому учасники повинні мати можливість вільно просуватися по кімнаті.

Роль вчителя у грі: моніторинг, ресурсний центр, вчитель повинен пересуватися від групи до групи, прослуховувати, постачати необхідною інформацією, (тобто надавати мовну допомога) помічати помилки, але не перебивати і не виправляти. Робити позначки на папері.

Комунікативна гра сприяє інтенсифікації мовної практики, створює контакт на підставі якої мова засвоюється більш осмислено, а крім того є діагностичним інструментом для вчителя (як уже було згадано).

Правила поведінки під час канікул

До уваги батьків та учнів!

З метою попередження нещасних випадків, травматизму та недопущення створення кримінальних ситуацій, дирекція школи та класний керівник просять вас ознайомитись з правилами техніки безпеки під час весняних канікул, з обов’язковим їх дотриманням:

1. Будьте обережні та дотримуйтесь правил техніки безпеки при:

Користуванні газом та електричними приладами.

Не допускайте ігри з вогнем вашою дитиною.

Не дозволяйте кататися на незамерзлих водоймах.

2. Обов’язково наголошуйте дитині про те, що за відсутності вдома дорослих не можна відчиняти двері незнайомцям.
3. Не дозволяйте дитині без супроводу дорослих перебувати біля водойм.
4. Обов’язково наголошуйте дітям про небезпеку, яка чатує на них:

  При поводженні з собаками та іншими бездомними тваринами

5. Перед кожною зустріччю дитини з вулицею не забудьте ще раз нагадати їй правила вуличного руху.
6. Не дозволяйте дитині перебувати на вулиці після   21 години без супроводу дорослих.

 

Попереду прекрасна, але відповідальна пора – зимові канікули. Потурбуйтесь, шановні батьки, про здоров’я своєї дитини.

 

Надання допомоги потерпілому на воді взимку.

1. Перше правило надання допомоги: бути якомога далі від ополонки.
2. Протягнути потерпілому підручний засіб, ним може бути довга жердина, дошка, палиця, лижа, навіть закинута мотузка.
3. Витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами.
4. До берега пересуватися повзком і потерпілому і тому, хто надає допомогу, щоб знову не провалитись.
5. Викликати «швидку допомогу», по можливості завести потерпілого у приміщення, переодягнути і загорнути у теплу ковдру.
6. Ні в якому разі не занурювати у теплу воду, оскільки це призводить до проблем із серцем.
7. Напоїти теплою водою або чаєм.

 

Класний керівник _________ /О.Ф. Бута/

З правилами техніки безпеки ознайомилися та прийняли до уваги:

__________________ Підпис батьків

__________________Підпис учня

Основні вимоги безпечного користування газом

Для попередження виникнення пожежонебезпечної ситуації потрібно правильно користуватися побутовими газовими приладами.

Запам’ятай основні вимоги для попередження пожежі:

– Забороняється користуватися несправними газовими приладами чи використовувати їх не за призначенням.

– Не можна залишати без нагляду працюючі газові прилади, бо на випадок затухання одного з пальників в приміщення починає надходити газ, він накопичується та, змішуючись із повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш. Необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг не загасив полум’я.

– Якщо газ потрапив у повітря приміщення, негайно слід закрутити кран подачі газу і провітрити приміщення.

– Категорично забороняється сушити білизну чи волосся над плитою із запаленими пальниками.

– Не можна розміщувати біля газової плити речовини, що можуть легко займатися: папір, тканини тощо.

Порядок дій при виявленні запаху газу:

– ні в якому разі не використовуй сірники, запальнички та інші джерела відкритого вогню; не вмикай світло та будь-які електроприлади; не користуйся електродзвінками квартир; не використовуй телефони з дисковими номеронабирачами;

– негайно перекрий вентилі на газовому приладді і крани на плиті;

– відчини вікно і двері, створивши протяг для провітрювання приміщення;

– виклич аварійну службу газу за телефоном 104 і залиш приміщення.

Порядок дій у разі вибуху газу та пожежі в приміщенні:

 

– негайно перекрий вентилі на газовому приладді і крани подачі газу перед ними;

– терміново повідом аварійну службу газу за телефоном

104,101, 103

 

– негайно повідом пожежну охорону за телефоном 101;

– якщо є постраждалі – виклич швидку медичну допомогу за телефоном 103.

Правила поведінки при отруєнні газом:

– відчини вікна, двері;

– потерпілого необхідно винести на вулицю і розстебнути одяг на грудях. На голову покласти холодний компрес, а до ніг – грілку, оббризкати обличчя холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт, напоїти міцним чаєм, кавою.

Будь завжди уважним при користування газом, неухильно дотримуйся правил експлуатації газових приладів – у цьому запорука твоєї безпеки!

 

ПАМ’ЯТАЙ, користуватись газовим приладдям можна тільки після того, як дорослі детально пояснять тобі правила поводження з ними і ще деякий час наглядатимуть за тим, чи правильно ти все виконуєш.

Правила дорожнього руху

Бесіда з техніки безпеки

1. Правила дорожнього руху

1.1. Організація дорожнього руху. Правила безпеки при переході вулиці

Існує правосторонній, лівосторонній, односторонній і двосторонній дорожній рух. У нашій країні транспорт рухається з правого боку або в одному напрямку. Пішоходи, щоб не створювати аварійної ситуації на дорогах, мають переходити проїзну частину по переходах — підземних, надземних або наземних. При наземному переході необхідно подивитися ліворуч, а дійшовши до середини дороги,–праворуч.

1.2 Типи перехресть. Правила переходу дороги на перехрестях

Перехрестям називається місце перетину вулиць. Воно є регульованим і нерегульованим. На регульованому перехресті рух транспорту упорядковується за допомогою регулювальника або світлофора. Переходити дорогу необхідно тільки на зелене світло світлофора. Якщо перехрестя регулюється регулювальником, то слід підкорятися його сигналам. Пішоходи не повинні затримуватися чи зупинятися на дорозі, переходити перехрестя по діагоналі. За відсутності і світлофора, і регулювальника перехрестя є нерегульованим. Переходити його слід біля знаку «Пішохідний перехід» або по дорожній розмітці «зебра».

1.3 Правило переходу вулиці після висадки з міського транспорту

Після висадки з транспорту автобус і тролейбус обходять позаду, а трамвай попереду.

1.4 Дорожні знаки

Існує кілька груп дорожніх знаків: попереджуючі, пріоритетні, забороняючі, наказові, інформаційно-вказівні та знаки сервісу. За допомогою дорожніх знаків учасники дорожнього руху розуміють одне одного.

1.5 Дорожня розмітка

Для зменшення можливості дорожньо-транспортних пригод на дороги наносять дорожню розмітку, яка уточнює або підкреслює вимоги дорожніх знаків.

Дорожня розмітка може бути горизонтальною (наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді стріл, ліній, написів) або вертикальною (наноситься на дорожніх спорудах, елементах обладнання доріг у вигляді смуг білого і чорного кольору). Вона допомагає водію вибрати правильне положення транспорту на проїзній частині дороги.

1.6 Рух за сигналами регулювальника

Регулювання транспортного руху і пішоходів у необхідних випадках здійснюється регулювальниками. Всі учасники дорожнього руху зобов’язані керуватися сигналами регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофора, дорожнім знакам і розмітці на дорозі.

1.7 Правила поведінки пасажира в автомобілі.

Пасажир в автомобілі має поводитися так:

— посадку та висадку з легкового автомобіля слід здійснювати не на проїзній частині, а в спеціально відведених місцях або біля бордюру і лише після повної зупинки транспорту; |найголовніше — не зі сторони руху транспорту;

— під час руху автомобіля не можна відволікати водія; чіпати ручки дверей; гратися гострими предметами; висовувати руки і голову у вікна автомобіля;

— треба обов’язково користуватися ременями безпеки.

1.8 Основні види дорожньо- транспортних пригод (ДТП). Поведінка при ДТП.

Найбільш розповсюджені види ДТП — це наїзд на пішохода, зіткнення, перекидання автотранспорту.

Існує декілька правил для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП:

— за будь-яких обставин не залишати постраждалого без допомоги;

— негайно сповістити про пригоду в ДАІ (це не обов’язково у разі відсутності жертв, а в учасників — претензій одне до одного);

— намагатися максимально зберегти всі сліди пригоди;

— свідкам наїзду або аварії, після якої водій покинув місце пригоди, запам’ятати та записати номер, марку, колір і прикмети машини та водія, викликати «швидку допомогу», сповістити дорослих та працівників ДАІ.

1.9 Безпека руху велосипедиста

Велосипед є транспортним засобом пересування, і на нього також поширюються правила дорожнього руху.

Правила користування велосипедом:

— кататися на дитячому велосипеді може навіть малюк, але тільки на закритих для руху машин майданчиках, стадіонах та інших безпечних місцях;

— їздити на велосипеді по дорогах дозволяється з 14 років;

— велосипед має бути обладнаний світловідбивачами — спереду білого кольору, з боків — оранжевого, ззаду — червоного;

Велосипедистові забороняється:

— рухатися по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка;

— рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

— під час руху триматися за інший транспортний засіб;

— буксирувати велосипед;

— їздити, не тримаючись за кермо та знімати ноги з педалей;

— керувати велосипедом із несправним гальмом і звуковим сигналом, а також без освітлення у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

1.10 Підсумкове інструктування. Самозахист від ДТП.

Кращим засобом самозахисту від ДТП є виконання правил дорожнього руху. Досягти цього можна, завжди дотримуючись пішохідної дисципліни, а саме:

— не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів;

— не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;

— ходити лише тротуарами, а якщо вони відсутні — по узбіччю, обов’язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається,– тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід — водія;

— зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини,– праворуч;

— на дорозі відстань до автомобіля залежить від швидкості, з якою той рухається, отже, навчіться розраховувати, коли до авто далеко, а коли — близько; при цьому пам’ятайте, що навіть при швидкості 60 км/год гальмовий шлях автомобіля буде довшим за 15 метрів.

Пам’ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах. Чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами.